Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 7 серпня 2016 року

Дорогі брати і сестри!

Поміркуймо над тим, чи дістали б ці двоє сліпих людей зцілення, якби вони лишалися на місці, чекали, що до них хтось прийде і дасть їм зцілення, якби вони шукали не Христа, а когось іншого з тих численних фальшивих чудотворців і цілителів, що ними тоді рясніла Юдея? Відповідь проста: звичайно, вони б лишилися такими самим незрячими, як і були (Мт. 9:27-31).

З цього ми робимо для себе один дуже важливий висновок: якщо ми хочемо Божої допомоги, ми повинні діяти, рухатися, не стояти на місці. Це не означає імітацію діяльности. Ні в якому разі! Щоб працювати для Бога, не обов’язково робити якісь фізичні зусилля. Зусилля можуть бути і духовними. Але вони неодмінні для того, щоб ми подолали той шлях, який відділяє нас від Христа.

В більшости з нас нібито немає настільки серйозних проблем із зором, щоб ми надто буквально прикладали до себе історію зцілених сліпих. Але проаналізуймо наше бачення довколишнього світу, наші стосунки з іншими людьми. Пригадаймо, скільки разів ми вводилися в оману тими, хто до нас звертався – знайомими й незнайомими прохачами чи й відвертими шахраями, які банально видурювали в нас гроші. Пригадаймо, скільки разів ми розчаровувалися в політиках, які намагалися загітувати нас, обіцяючи все, що тільки можна вигадати. Як же нам відрізнити добро від зла, як навчитися бачити правду в світі? Як нам справді стати зрячими? І тут якраз досвід сліпих приходить нам на допомогу через Христа.

Сліпці не йшли до лікаря – вони йшли до Христа! Вони прагнули Його допомоги. І перед тим, як дістати зцілення, вони склали Йому сповідання віри. Сліпці вірили, що Христос може це вчинити (Мт. 9:27-28).

Вміти аналізувати довколишню дійсність через призму християнських цінностей, вміти співміряти слова інших людей зі словами Євангелія, вміти відсівати все те, що суперечить євангельському вченню або не вкладається в його виміри — саме це і є вчитися бути зрячими.

Христос допомагає нам відрізнити добро від зла. Саме через це Він робить зрячими кожного з нас — кожного, хто вміє дивитися на світ Його очима, очима Євангелія. Бо воно власне й дане нам, ніби збільшувальне скло, яке допомагає відрізнити зло від добра, правду від брехні.

Людина, яка демонструє нам своє зло, ненависть, людина, яка явно обманює нас — чи можемо ми сприймати її як правдомовця? Звичайно, ні! І нашої підтримки вона не заслуговує, навіть коли говорить речі, які нам імпонують. Людину, що обіцяє нереальні пільги, які ми можемо одержати ось тут, зараз, не можна сприймати всерйоз. Не можна вірити тому, хто обіцяє нам досягти щастя шляхом насильства, обману, зневаги до людської особистости. Не можна вірити тому, хто зневажає слабших за себе, своє власне оточення, який зверхньо ставиться до власних однодумців, який сам з себе творить Месію.

Ісус не творив із Себе Христа. Бог Його нам послав за Месію, Спасителя світу. Сам же Христос намагався бути найбільш скромним з усіх людей. Є образ, який взятий був євангелистом Матеєм (Мт. 12:20) із пророка Ісаї: “Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить” (Ісая 42:3), – тобто нікому не хоче завдати шкоди. Саме через це Христос перемагає.

Пошана до людської гідности, вміння бути добрим і не приховувати цього, вміння бути послідовним і принциповим — ось ті якості, які повинні вселяти в нас довіру до іншої людини!

Євангеліє дане нам не для того, щоб воно зберігалося в нас на книжковій поличці. Воно — це окуляри у довколишній світ, збільшувальне скло, яке допомагає нам повернути собі справжній зір. Саме тому ми мусимо користуватися цим універсальним засобом прозріння, не лінуватися у читанні Євангелія і в постійному співмірянні того, що бачимо довкола, зі словами, дарованими нам Христом. Саме в цьому є цілюща сила Христа, яка адресована не тільки тим двом сліпим, а й кожному з нас. Амінь.

(Переглянуто 70 разів, 1 переглядів сьогодні)