Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 25 серпня 2013 року

Дорогі брати і сестри!

Уявімо, наскільки розгубленими виявилися апостоли, коли опинилися серед буряної ночі посеред Генизаретського озера (Мт. 14:22-34)! Опинилися самі, без Учителя. Вони вже звикли, що з ними є завжди Той, Хто може воскресити померлого, зцілити недужого, захистити їх від найважчої небезпеки. І ось Його немає поряд. Вони опинилися сам-на-сам із небезпекою.

Саме в цей час з’являється якась мара із темряви ночі. І хоч видно було обриси, подібні до їхнього Вчителя, але учні не були певні, що це Він. Учні злякалися. І ось вони чують слова, такі потрібні і для нас з вами, коли ми опиняємося серед виру життєвого моря: “Заспокойтесь, – це Я, не лякайтесь!” (Мт. 14:27).

Спокій і мужність – ось чого вчить нас Христос у кризових ситуаціях нашого життя. Джерелом спокою є Він Сам. І найважливіше – хоч, може, і найважче – у таких кризових ситуаціях відчути, що Він завжди поряд, ніколи нас не залишає. І якщо Христос дає нам можливість пройти випробування самостійно, то тільки тому, що вірить у нас, покладається на нас і знає, що ми здатні подолати цей іспит. Але для цього нам потрібна мужність, прагнення подолати свій страх.

Для кожного з нас цей страх особистий та індивідуальний. Темна ніч випробувань настає для нас часто найнесподіваніше. І саме тоді нам потрібно виявляти мужність. Мужність і внутрішній спокій.

Спокій не означає апатію, пасивність. Ні. Спокій – це дар, який дає нам врівноваженість, вміння тверезо і чітко мислити перед обличчям небезпеки, вміння приймати зважені рішення, розраховані на перспективу, а не тільки на порятунок від якихось минущих проблем. Мужність – якість, до якої весь час закликає нас Христос. Він вчить нас не тікати від небезпеки, не ховатися, а вирушати їй назустріч. Ось і приклад з сьогоднішнього євангельського читання. Коли апостол Петро зумів подолати свій страх і відчув близькість Учителя, то він зумів навіть по морю йти, як по сухому. А коли він злякався, то тоді й почав тонути (Мт.14:29-30).

Бог чекає від нас, що в хвилину небезпеки ми сміливо і рішуче будемо йти за Ним. А що значить йти за Христом? Значить жити так, як Він жив, діяти відповідно до євангельських приписів, працювати, співміряючи свою діяльність із системою євангельських, а не земних минущих цінностей.

Дуже часто ми постаємо перед вибором. І треба завжди пам’ятати, що посеред усіх бурхливих хвиль життєвого моря на нас чекає Христос. І ми можемо мужньо і спокійно вирушити назустріч Йому. Коли ж ми починаємо вагатися, сумніватися, коли лякаємося – ось тоді хвилі життєвого моря можуть поглинути нас.

Але навіть у цю мить Господь готовий простягти до нас руку, якщо ми відчуємо, що тільки Він може порятувати нас. Він готовий нахилитися над нами і допомогти (Мт. 14:31). Допомогти нашій слабкості, допомогти подолати наші людські вагання. Але для цього Він чекає нашого звернення до Себе!

Кожному з нас вистачає цих хвиль життєвого моря. Кожен із нас проходить у своєму житті не один іспит. І кожен з цих іспитів може обернутися на винагороду – на зустріч посеред найстрашнішої бурі з Самим Христом, Який чекає, щоб ми мужньо і сміливо, попри підступні глибини вод, рушили до Нього. Амінь.

(Переглянуто 66 разів, 1 переглядів сьогодні)