69971555 Прощення

Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 2 березня 2014 року

Дорогі брати і сестри!

Мабуть, ніколи ще не було за ці роки від часу відродження нашої Церкви в Україні періоду, коли нам так важко було б говорити про прощення. Вже від учорашнього вечора я знов і знов чую запитання: “Як же можна прощати?!” Як можна прощати окупацію, побиття наших з вами земляків – тих юнаків і дівчат, яких закривавленими вчора виводили і ставили на коліна злочинці перед нашою обласною адміністрацією? Як це все можна прощати?

Христос вчить нас не словами. Він вчить нас Своїм прикладом. Що було б, якби Він, прийшовши до біснуватого (Лк. 8:26-39), почав би тому відповідати тими самими словами, з якими біснуватий кидався на Христа? Христос вказує нам на головного винуватця цього злочину – на самого князя темряви. І зціляє біснуватого від його влади.

Найлегшим розв’язанням було, коли б ми кинулися мститися тим кримінального вигляду юнакам, яких привозили вчора з Бєлгорода до Харкова, чи тим нашим землякам, які під впливом наркотиків кидалися бити і ображати інших людей. Але важливо помітити не тільки їх, а тих, хто стоїть за ними! Тих, хто збирав “тітушок” і бюджетників на антимайдан, спрямовував їх, хто організовував приїзди з-за кордону, тих, хто благословляє ці злочини. І саме у них і через них нал ежитьвідкрити того, хто дійсно стоїть за всіма аґресивними нападами на нашу державу, а, отже, на кожного з нас.

Давайте ще раз замислимося: ну чому саме так сталося, що аґресія, яка почалася в Криму, поява цих банд на наших східноукраїнських теренах припала на останні дні перед Великим постом – дні, коли кожен православний християнин мусить готуватися до прощення ближнього і до радісного занурення в атмосферу спокою і молитви? Хто саме зацікавлений в тому, щоб руйнувати цю атмосферу? Хто сварить людей? Диявол. А він може стояти із плакатом про святую Русь, може охороняти із російським національним прапором пам’ятник тому, хто нищів ці прапори, розстрілював царську родину, хто будував большевицьку імперію на уламках російської інтеліґенції та на трупах російських священнослужителів.

Сьогодні ми молимося, щоб Бог усім нам простив. Простив нашу недостатню відповідальність і недалекоглядність, простив брак у нас молитовної ревности, а найголовніше – пробачив нам недостатню солідарність перед випробуваннями. Коли Господь посилає на нас такі випробування, Він показує нам, що тільки разом ми можемо їм протистояти. Ми – як Церква, ми – як могутня давня нація, яка здатна дати відсіч аґресорові. Здатна, якщо вона мобілізується, збере разом свої сили і зуміє захистити свої кордони. Бо прощати не означає потурати злу. Навпаки, ми повинні дбати про допомогу ближньому, зцілення його від зла. Коли ми переконуємося, що в Росії мільйони і мільйони людей опиняються під впливом пропаґанди, то ми повинні пам’ятати, що там же, в Росії, є люди, які засуджують аґресію. Там знаходиться наша малесенька, але мужня парафія в Москві, яка передає кошти на лікування поранених в Україні, молиться за нас і з нами разом. І ось учора настоятель цієї парафії зробив свою заяву із різким, категоричним осудом російського президента і його оточення.

Саме серед випробувань виявляється джерело зла, але водночас – і джерело сили. Ця сила – у Христі. І наш Майдан, Майдан кожного з нас починається, коли ми збираємося у церкві, коли ми перебуваємо разом на молитві. Звідси ми беремо свою силу і наснагу, без цього ми не можемо перемогти ніяке зло! Бо зло перемагається тільки однією силою – добром, взаємодопомогою. Зупинити аґресора – наша спільна мета. І саме перед цією метою ми повинні сьогодні забути про амбіції, про партійні змагання за владу, про свої безпідставні претензії випливти на хвилі народного піднесення і здобути собі посаду в незалежній Україні. Незалежну Україну ще треба захистити…

Господь вчить нас захищатися насамперед мечем духовним. І кожен із нас володіє цим мечем! У кожного з нас є, може, давно не відкривана книга Святого Письма, яка дає нам настанову до життя. Кожен із нас бере участь у допомозі скривдженим і знедоленим через молитву за них, через грошову допомогу, яку ми надавали і будемо надавати всім тим, хто постраждав від злочинців протягом цього часу.

Церква – школа буття разом. І найбільша небезпека сьогодні – це наше порізнення: коли ми будемо обирати собі позицію стороннього спостерігача, коли ми замість того, щоб іти до інших, допомагати всім, чим може кожен із нас, бути разом, замкнемося у своєму домі, сядемо перед екраном телевізора і будемо обурюватися наодинці з собою тим, що відбувається довкола, і давати поради тим, хто зовсім не чекає наших порад, хто сам перебуває розгублений і знічений.

Сьогодні у нас досить дивна молитва: ми молимося про прощення для наших ворогів і, водночас, ми молимося за те, щоб Господь допоміг нам знайти сили зупинити їх. Хіба це суперечність? Ні. Якраз, коли ми зупиняємо злочинця, ми йому самому допомагаємо. Коли ми ув’язнюємо якогось кримінального приїжджого із Москви, ми зупиняємо його у накопиченні тих гріхів, за які він неодмінно муситиме відповідати перед Небесним Царем. Ми, зупиняючи аґресію Росії, допомагаємо самому російському народові, який не усвідомлює, ким він стає в ці дні і наскільки подібним він і його держава є до гітлерівської Німеччини.

Отже, хай наша молитва стане тією силою, з якої починається протистояння злу. І хай наше щире прощення для особистостей, які вільно чи невільно стали жертвами московської пропаганди, зі зброєю в руках прийшли на нашу землю, хто зазіхає на нашу з вами свободу, здоров’я і життя, були зупинені силою людей, які боронять справедливість, боронять свою свободу, а отже – боронять Христову правду.

Боронити свободу – означає протистояти злу. Прощати конкретну людину не означає потурати злу, а неодмінно передбачає протистояння йому. Коли треба – і збройне протистояння. Хай же Милосердний Господь додає нам сили для того, щоб ми витримали це випробування і дали зразок тієї християнської мужности, яка виявляється насамперед у вмінні зберігати спокій, холодний розум, відповідальність, вміння допомогти іншим тоді, коли тобі і самому, здається, потрібна допомога.

«З Богом ми покажемо силу. І Він знищить гнобителів наших» (Пс. 59:14). Про це нагадували нам учора слова Святого Письма, які ми виголошували на молебні як прокимен. З Богом ми покажемо силу, силу, яка починається із сили нашого духу.

Хай же сьогоднішній чин прощення стане для нас чином прощання зі злом і перемоги над злом! І хай наступні тижні стануть часом доброго християнського гарту у протистоянні злу і несправедливости, у відстоюванні християнських цінностей, серед який почесне місце завжди займає любов до Батьківщини. Амінь.

(Переглянуто 95 разів, 1 переглядів сьогодні)