Протокол ХVІ єпархіяльного собору Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви

(Харків, 13 квітня 2006 р.)

ПРИСУТНІ: 39 делегатів від Колеґії Патріярха Мстислава, парафій, братств.

ПРИВІТАННЯ: З привітаннями до собору звернулися митрополит Галицький Андрій, Львівське крайове братство апостола Андрія Первозваного.

СЛУХАЛИ: 1. Юридичний захист Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви як чинник здійснення нею апостольської місії в Україні

Виступили в обговоренні архиєпископ Ігор, голова Харківського обласного управління в справах релігій Віктор Левчук, голова Харківської обласної організації партії «Християнсько-Демократичний Союз» Юрій Потикун, титар Свято-Юріївської парафії м.Полтави Ніна Данилейко, настоятель Свято-Юріївської парафії м.Полтави о. Ігор Литвин, представник Львівського крайового братства апостола Андрія Первозваного Юрій Федів, титар Свято-Петропавлівської парафії смт. Краснокутськ Віктор Кібкало.

УХВАЛИЛИ: Харківсько-Полтавська єпархія після її входження до складу Української Автокефальної Православної Церкви на засадах акту 27 липня 1942 р. пережила тривалий період репресій, заборон і відвертої чи прихованої дискримінації. Від часу вступу до Харкова Червоної армії 23 серпня 1943 р. і аж до першого єпархіяльного собору 4 квітня 1992 р. єпархія не мала можливостей до леґальної діяльности. Внаслідок волюнтаристських спроб посткомуністичного уряду України творити церковні структури методом адміністративного впливу єпархіяльний центр позбавлявся юридичних прав протягом 1992-1995 та 2003-2006 рр. І хоча ці насильницькі дії не змогли знищити Церкви та зруйнувати єдність церковних громад, адміністративний тиск на Харківсько-Полтавську єпархію створював непотрібну напруженість у державно-церковних стосунках і провокував появу різного роду авантюристів, зацікавлених у дестабілізації суспільного життя в Україні.

Перший єпархіяльний архиєрей, 78-річний митрополит Феофіл Булдовський, був 12 листопада 1943 р. заарештований НКВД й помер в ув’язненні 20 січня 1944 р. Тисячі священнослужителів і мирян стали жертвами большевицького терору або були змушені виїхати за кордон. На жаль, дискримінація не припинилася й після проголошення самостійної Української Держави. Кафедральний Успенський собор досі не повертається Харківсько-Полтавській єпархії УАПЦ. Було відібрано й передано іншій конфесії будинок єпархіяльного управління. Чинилися спроби захоплення храмів. Вірні УАПЦ переживають потужний психологічний тиск, стають об’єктами дезінформації.

На жаль, правозахисні інституції виявили себе неспроможними захистити людську гідність і конституційні права громадян України, що належать до Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ. Рішення Шевченківського суду м.Києва, який виправдав бандитський напад на Патріярхію УАПЦ 4 лютого 2005 р., мало потужний суспільний резонанс, сіючи зневіру в справедливості судової системи сучасної України. Жоден прокурор, до якого зверталися вірні Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ за захистом від зазіхань на їхні права, не використав своїх повноважень для покарання протиправних дій. Попри заяви міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка безкарними лишаються кримінальні злочинці, винні в побитті прот. Валерія Копійки, члена Патріяршої Ради Євгена Сверстюка, ветерана правозахисного руху Віталія Шевченка, пограбуванні майна релігійно-культурного центру, що діяв при Патріярхії УАПЦ в Києві протягом 1997-2005 рр. Народний депутат України Юрій Кармазин і його «Партія захисників вітчизни» брали безпосередню участь у знищенні київського релігійно-культурного центру УАПЦ. Окремі працівники секретаріяту Президента України виявилися причетними до авантюри з «об’єднанням УАПЦ та УПЦ-КП», що планувалася на листопад 2005 р. У багатьох ситуаціях Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ відчувала потужну протидію «ордена святого Станіслава», під прикриттям якого відбувся розкол 2003 р. в УАПЦ та утворювався альтернативний адміністративний центр «митрополита Мефодія» (Валерія Кудрякова).

За цих умов єдиним правним виходом із конфлікту, нав’язаного УАПЦ, що дозволив би забезпечити можливості для апостольського служіння Харківсько-Полтавської єпархії на її традиційному канонічному терені, виявилася реєстрація єпархіяльного статуту в статусі окремого релігійного об’єднання та визнання єпархіяльної консисторії новим, незалежним від розкольницької «патріярхії» «митрополита Мефодія» (Валерія Кудрякова) релігійним центром. Це дозволило утриматися від зміни юрисдикції, зберегти вірність історичному центру УАПЦ в діяспорі й захистити фундаментальні релігійні права і свободи вірних Харківсько-Полтавської єпархії. Здійснити цей проєкт дозволили принципова позиція Міністерства юстиції України, розуміння з боку Харківського, Полтавського та Луганського обласних управлінь у справах релігій, підтримка комісії з культури і свободи совісти Верховної Ради України, солідарність Світового Конґресу Українців, Організації Українських Націоналістів, партії «Християнсько-Демократичний Союз» та низки інших партій і громадських організацій, конструктивний підхід дирекції Державного департаменту в справах релігій Міністерства юстиції України.

Маючи за мету забезпечення оптимальних умов для здійснення святою Христовою Церквою її апостольської місії в Україні, зважаючи на реальні обставини служіння Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ та перспективу творення єдиної Помісної Церкви в Україні, освячений Єпархіяльний Собор ухвалює:

  1. Продовжити пошук шляхів для оздоровлення церковного життя в Україні на канонічній основі визнання особливого авторитету Його Всесвятости Вселенського Патріярха та Константинопольської Церкви-Матері.
  2. В дусі братньої християнської любови розвивати діялог із іншими православними церковними спільнотами України, дбаючи про збереження та зміцнення канонічної єдности з громадами, що перебувають під омофором Блаженнішого митрополита УАПЦ Константина.
  3. Схвалити заходи високопреосвященнішого архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря та єпархіяльної консисторії, вжиті для реєстрації статутів Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) та консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) протягом 2003-2006 рр.
  4. Прийняти до виконання статути Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) та консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о), зареєстровані Державним департаментом у справах релігій Міністерства юстиції України 29 березня 2006 р., як правну основу для церковного служіння на час до утворення єдиної Помісної Церкви в Україні.
  5. Опублікувати окремо й вмістити в електронних засобах інформації статути Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) та консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) та інші канонічні документи, що визначають внутрішній устрій Харківсько-Полтавської єпархії та її стосунки з іншими церковними спільнотами та державою.
  6. Звернутися до Генерального прокурора України з запитом про звільнення приміщення Патріярхії та повернення майна Свято-Михайлівської та Різдво-Богородичної парафій Харківсько-Полтавської єпархії, редакції газети «Наша віра» і Українського центру візантиністики і патрології.
  7. Рекомендувати єпархіяльним установам і парафіяльним громадам Харківсько-Полтавської єпархії внести до статутів зміни і доповнення (або прийняти нові редакції статутів), що відображали б їхню канонічну належність до оновленої Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ.
  8. Консисторії налагодити працю юридичної служби, яка б надавала правний захист і консультації єпархіяльним установам і парафіяльним громадам.
  9. Інформацію про порушення прав людини й утиски на підставі релігійних переконань парафіяльним громадам негайно надсилати до консисторії, а прес-центрові оперативно передавати до іноземних посольств, міжнародних і національних правозахисних організацій.
  10. Розвивати стосунки з політичними партіями, правозахисними й громадськими організаціями, виходячи зі спільної мети подолання в суспільстві тоталітарної свідомости й творення в Україні громадянського суспільства.

СЛУХАЛИ: 2. Православна парафія як школа молитви

В обговоренні виступили архиєпископ Ігор, настоятель Успенської парафії с. Соколове Іван Гриценко, Ніна Данилейко, лікар Харківської єпархіяльної амбулаторії Наталя Підопригора, настоятель Свято-Пантелеймонівської парафії м.Миколаєва о. Іван Лещик, настоятель Преображенської парафії м.Канів о. Володимир Червонников, Юрій Федів, настоятель Свято-Володимирської парафії м.Кіровоград о. Олексій Климюк, титар Свято-Миколаївської парафії с.Циркуни Геннадій Гончаров.

УХВАЛИЛИ: Вже перша апостольська громада дає православній парафії взірець молитовного чування: «Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір’ю Ісусовою, та з братами Його» (Діян. 1:14). Ті, хто, натхненний чудом П’ятдесятниці, приєднався до громади й прийняв хрещення, «перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах» (Діян. 2:42). Апостол Яків навчав: «Чи страждає хто з вас? Нехай молиться! Чи тішиться хтось? Хай співає псалми!» (Яків 5:13). Апостол же Павло, звертаючись до ефеської громади, закликав її: «Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих» (Ефес. 6:18).

Це визначає фундаментальне значення спільної молитви в житті православної громади та роль парафії в поширенні в світі мистецтва молитви.

Вдячною ситуацією для допомоги парафіянам в оволодінні мистецтвом молитви є духовне керівництво священика (сповідь, пастирська бесіда, навчальне заняття тощо). Духівник повинен з’ясувати, наскільки інтенсивним і реґулярним є молитовне життя мирянина, якими видами молитви він послугується в повсякденному побуті. Виходячи з цього, духівник спрямовує парафіянина на дальший духовний пошук, наголошує на необхідності освячувати молитвою кожен крок у житті й не забувати дякувати Богові за одержані благодіяння.

Молитва вранці й увечері, перед їжею й після трапези, перед початком праці й по її закінченні тлумачиться як необхідний мінімум духовного життя.

Спільна молитва є однією з підвалин християнської родини. Криза родини починається зі зникнення з побуту спільного відвідання храму та цвинтаря, спільної молитви та трапези. Тому повернення до родинного побуту молитовного єднання в розмові з Богом є важливим напрямком духовної віднови сім’ї. При цьому треба пам’ятати, що «чоловік … невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові» (1 Кор. 7:14).

Освячений Єпархіяльний Собор ухвалює:

1.      Пам’ятаючи про визначальну роль Святої Літургії в формуванні мистецтва молитви, дбати про свідому участь парафіян у євхаристійному богослужінні, знайомство з уставом і текстом Літургії.

2.      Дати взірець молитви й формувати атмосферу молитви в парафії – одна з головних місій священика. Вона передбачає досконалість його власнї молитовної практики, насиченість і багатство духовного життя. Консисторії пропонується розширити вимір духовних зустрічей священнослужителів і повернутися до практики триденних зустрічей під час Великого посту, можливо, поза Харковом.

3.      Настоятелям через парафіяльні школи, працю з хором і причетом, індивідуальні бесіди зміцнювати актив громади в духовному зростанні, даючи приклад особистої молитви, навчаючи будувати приватне молитовне правило, використовувати різні види молитви.

4.      Рекомендувати настоятелям проводити кількаденні духовні бесіди в громадах під час кожного з постів.

5.      Єпархіяльному видавництву підготувати перевидання молитовника «З вірою і любов’ю», розширити публікацію матеріялів про східну духовність, храмове богослужіння й духовне життя християнина.

6.      Заохочувати утворення при парафіяльних громадах і братствах середовищ для спільної молитви.

7.      Поширювати практику читання Псалтиря, молитви Ісусової та богородичного правила.

СЛУХАЛИ: 3. Проведення літніх таборів відпочинку 2006 р.

О. Іван Лещик, Геннадій Гончаров, архиєпископ Ігор.

УХВАЛИЛИ:

1.      Провести літній табір відпочинку на Кінбурзькій косі в липні.

2.      Доручити організацію літнього табору відпочинку Свято-Пантелеймонівській парафії м. Миколаєва (о. Іван Лещик).

3.      Кошторис проведення табору подати до 15 травня 2006 р.

4.      Настоятелям громад підготувати списки учасників і пропозиції щодо проведення табору до червня 2006 р.

5.      Організувати триденний табір відпочинку на базі Свято-Миколаївської парафії с.Циркуни.

СЛУХАЛИ: 4. Піднесення о. Ігоря Литвина в сан протоієрея.

УХВАЛИЛИ: Згідно з «Положенням про нагороди та відзнаки Української Автокефальної Православної Церкви» просити блаженнішого митрополита Константина благословити архиєпископа Ігоря піднести священика Ігоря Литвина, декана Полтавської области, в сан протоієрея за особливі успіхи в пастирському служінні, організацію побудови Свято-Юріївського храму м.Полтави, зміцнення й зростання парафії, ревну місійну працю, активну діяльність у праці Єпархіяльної Ради.

СЛУХАЛИ: 5. Обрання Єпархіяльної Ради Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви.

УХВАЛИЛИ: Згідно зі статутом Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви обрати до Єпархіяльну Раду в такому складі:

  1. Архиєпископ Харківський і Полтавський Ігор.
  2. Митр. прот. Віктор Маринчак (м. Харків).
  3. Священик Ігор Литвин (м. Полтава).
  4. Прот. Олексій Климюк (м.Кіровоград).
  5. Ольга Різниченко (м.Харків).
  6. Олена Стефанова (м.Київ).
  7. Людмила Загорняк (м. Очаків).

Єпархіяльний Собор звертає увагу Єпархіяльної Ради на необхідність проведення її реґулярних засідань не рідше як раз на квартал.

СЛУХАЛИ: 6. Обрання Єпархіяльної Ревізійної Комісії.

УХВАЛИЛИ: Згідно зі статутом Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви обрати Єпархіяльну Ревізійну Комісію в такому складі:

  1. Марія Луговенко.
  2. Олександра Петренко.
  3. Неля Фурсова.

СЛУХАЛИ: 7. Обрання єпархіяльного суду.

УХВАЛИЛИ: Згідно зі статутом Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви обрати Єпархіяльний Суд у такому складі:

  1. Прот. Віталій Зубак (голова).
  2. О. Олег Козуб.
  3. Прот. Валерій Копійка.

 

(Переглянуто 24 разів, 1 переглядів сьогодні)