Софрон Мудрий

 

Ваше Преосвященство, Дорогий Владико Софроне!

Ваш поважний ювілей чинить усіх Ваших друзів і шанувальників молодшими, пропонуючи у Вашій особі взірець невтомної молодости духу, невичерпної енерґії, безмежної спраги пізнання. Моє покоління, зросле в атеїстичній імперії зла, входило в Церкву через Ваші проповіді, виголошувані в каплиці ватиканського радіо. І Ваше повернення на рідну землю та діяльне архиєрейське служіння на Прикарпатті стали гідним підтвердженням автентичности Вашого пастирського слова, засвідчили Вашу християнську жертовність.

Ви ніколи не приховували Ваших конфесійних переконань, завжди з пієтетом пригадували зустрінутих Вами римських першоієрархів та єднальну місію Апостольського престолу. Але ми, православні українці, ніколи не відчували у Вашій життєвій позиції відчужености або зверхности. Ваш винятковий внесок у перехід християн візантійського обряду в Україні від конфронтації до міжцерковного діялогу виявився в заплідненні наших стосунків духом особистої приязни, відкритости, а головне – абсолютного пріоритету євангельських цінностей, закріпленого неймовірно багатим досвідом Вашого молитовного життя.

Ваша присутність у церковному житті України є дуже важливою для національних наукових і культурних еліт, які потребують авторитетного й компетентного партнера в діялозі зі світом віри. Ваші науковий і педагогічний доробок, публіцистична майстерність і тонке відчуття прекрасного зробили Вас справді цікавим, переконливим співрозмовником, життєва позиція котрого допомагає українській інтеліґенції знайти своє місце в Церкві та відповідно визначити власні орієнтири.

Щиро дякуючи Вам за довголітню дружбу, добрий приклад і цінні братні поради, прошу Бога, аби й надалі щедро обдаровував Вас Своїми ласками, зберігаючи Ваше Преосвященство для добра всієї української християнської спільноти на многії і благії літа.

Εις πολλά έτη Δέσποτα! 

 

† Ігор Ісіченко, архиєпископ

1 грудня 2013 р.

(Переглянуто 39 разів, 1 переглядів сьогодні)