Слава Ісусу Христу!

Вельмишановний Пане Голово! Дорогі Брати і Сестри!

25-річний ювілей Львівського крайового братства апостола Андрія Первозваного дає добру нагоду для спогадів про унікальну місію Братства у духовному житті України в болючий період відродження національної державности. Незабутній Євген Сверстюк любив згадувати про символічну постать львів’янки з хоругвою в руках. Цю постать пам’ятають у Києві, Львові, Полтаві, Чернігові, на півдні України й на Волині, в Харкові й на Донбасі. Вже чверть століття Львівське братство виступає потужною місійною силою, часто компенсуючи пасивність духовенства. Газета «Успенська вежа» виявилася єдиним часописом УАПЦ, що витримав випробування часом і засвідчив стійкість Братства та його вірність ідеалам духовного відродження України на засадах помісної православної традиції.

Складаючи щиру подяку за це жертовне служіння, хочу особливо відзначити єднальну роль Братства, яка в кризові моменти церковного життя рятувала УАПЦ від розколів і деградації. Ця роль особливо важлива нині, коли єдність УАПЦ виявилася зруйнованою, а значна частина клиру змирилася з фактичним зникненням нашої Церкви з суспільного простору України. Потурання процесам самознищення УАПЦ за умов російської аґресії, активним знаряддям котрої виступає Московський Патріярхат, рівнозначне співпраці з історичним ворогом України.

Сподіваюся, що світлі спогади про минуле стануть для всіх активних членів Львівського крайового братства стимулом до духовної боротьби за майбутнє. Спасительна жертва Господа Ісуса Христа, про яку сповіщав нашим предкам небесний покровитель Братства святий апостол Андрій Первозваний, зобов’язує нас до дії, до протистояння злу, до захисту правди й Церкви як знаряддя ствердження Божої правди на землі.

Нині наші думки прикуті до східного фронту. Перед загрозою окупації Батьківщини всі інші проблеми виглядають другорядними. Та раптом починають лунати підступні голоси: «Яка різниця, до якої церкви ходити, якою говорити мовою, які визнавати цінності й до якої партії належати? Аби людина була патріотом!» А місцеві адміністрації вже пробують відновити практику штучного об’єднання Церков.

Ми всі пережили були засилля патріотичної демагогії за часів Леоніда Кравчука й Віктора Ющенка. Знаменно, що саме їхні «патріотичні» адміністрації завдали найважчих ударів по УАПЦ. Наша Церква на власному досвіді знає: політична риторика й показові акції, позбавлені реальної любови до ближнього та пошани до його гідности, лише маскують збереження в суспільстві старих хвороб. Революція Гідности, розпочата на київському Майдані, має поширюватися в усі сфери нашого життя. Це ставить нові відповідальні завдання перед кожним українцем, насамперед же перед християнином. Адже ми з Вами як церковна спільнота покликані бути рушіями десовєтизації української дійности: звільнення не лише від пам’ятників Леніну, але й від подвійної моралі, пристосовництва, хабарництва, безвідповідального ставлення до національної культури, до рідної мови.

Виголосивши заповіді блаженств, Спаситель звернувся до слухачів зі словами: «Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми» (Мт. 5:13). Замислімося над цим попередженням. І, згадуючи минулі 25 років, подбаймо про те, аби й надалі Львівське крайове братство та кожен з його членів лишалися сіллю землі, якої жодні вітри не спроможні позбавити покликання наснажувати всю церковну спільноту досвідом відповідального служіння Богові й рідному народові. Хай же благословить Вас на це Господь!

† Ігор

архиєпископ Харківський і Полтавський

(Переглянуто 29 разів, 1 переглядів сьогодні)