Стратегічний план розвитку

Харківсько-Полтавської єпархії

Української Автокефальної Православної Церкви

на перехідний період 

Схвалений ХІХ єпархіяльним собором

Харківсько-Полтавської єпархії

Української Автокефальної Православної Церкви 

Введений у дію указом ч. 8 з 12 червня 2018 р.

 

Впровадження

Християнська місія Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви завжди реалізувалася в ситуації складних суспільних викликів. І тоді, коли єпархія формувалася під омофором Високопреосвященнішого митрополита Феофіла (Булдовського) в 1942 р. на спустошеному більшовицьким терором терені Східної України за важких умов німецької окупації. І наприкінці ХХ ст., захищаючи в посттоталітарній українській дійсності своє право на вільне визнання віри поза конфесійними структурами, залежними від олігархічних кланів і державно-політичних запитів.

На початку ХХІ ст. наша єпархія, як і весь східноукраїнський реґіон, зробилася об’єктом інформаційних атак під час гібридної війни. Знаряддями цієї війни стали масове поширення дезінформації, жонґлювання релігійною риторикою, провокування міжконфесійної ворожнечі, створення альтернативної єпархії-двійника та ціла низка інших пропаґандистських прийомів, покликаних перетворити церковні спільноти на маріонетки в руках політтехнологів.

Харківсько-Полтавська єпархія прийняла виклик часу й дала на нього 2015 р. гідну відповідь. На противагу нескінченним поділам і суперечкам ми запропонували конструктивний діялог, що веде до єдности. В Українській Греко-Католицькій Церкві ми знайшли чудового партнера в цьому діялозі. Шлях порозуміння, відкритий єпархіяльним собором Харківсько-Полтавської єпархії 2015 р. і ухвалами Синодів Єпископів УГКЦ 2015 і 2016 рр., стає незворотнім, попри постійно створювані опонентами суттєві перешкоди.

Власне цей шлях запобігає загрозі стаґнації, неминучої при зануренні в інституційні або комерційні проблеми. Перспектива єднання на ґрунті традиції Київської Церкви визначає не мету, а стратегію руху. Метою ж розвитку Церкви завжди лишається єднання з її Небесним Главою в світлі воскресіння.

З пам’яттю про це й свідомістю спасительної мети нашої земної мандрівки спільнота Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви обирає за свою ближчу перспективу –

розвиток у діялозі з Українською Греко-Католицькою Церквою в перспективі відновлення єдности Помісної Церкви київської традиції, повноправно представленої у Вселенській Церкві.

Розділ 1. Євангелізація – місія Церкви

Церква, в особах її членів, є Божим представництвом у цьому світі й перебуває в очікуванні пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Кожний із священиків і парафіян повсякдень несе відповідальність за те, наскільки ефективно Церква виконує велике доручення благовістя.

1.1.    Сповіщення Євангелія

1.2.    Доброчинна діяльність

1.3.    Заснування та зростання нових громад

1.1. Сповіщення Євангелія

Церква виконує велике доручення Господа через служіння особистого і церковного благовістя. Для його здійснення визнаємо необхідним:

  • дбати про відкритість церков і доступність священників поза відправою;
  • протягом тижня відправляти уставні богослужіння так часто, як на це дозволяють обставини парафії;
  • ретельно готувати кожне недільне богослужіння, аби воно було зрозуміле як постійним парафіянам, так і тим, хто прийшов уперше;
  • зробити сповідь доступною поза богослужіннями; заохочувати парафіян до частої сповіді;
  • дбати про порядок і красу богослужінь, забезпечуючи дотримання літургійного уставу та розвиваючи літургійну культуру;
  • підтримувати традиції агапи – спільної трапези, кави, чаю після богослужіння;
  • практикувати приватне благовістя – свідчення про Христа і свою зустріч із Ним;
  • кожному членові церкви постійно молитися за ближніх, використовувати нагоду для їхнього навчання;
  • провадити масові євангелізації, будь-який масштабний захід добре спланувати, якісно організовувати і проводити;
  • використовувати сучасні форми і методи благовістя, включаючи ЗМІ.

1.2. Доброчинна діяльність

Справи милосердя – це дієва проповідь Євангелія. За прикладом Небесного Отця і ми повинні бути милосердними. Рекомендується урізноманітнювати форми служіння милосердя:

  • внутрішньоцерковну дияконію через братства, сестрицтва тощо;
  • служіння вдовам, сиротам, хворим, людям похилого віку;
  • шефство над дитячими будинками, людьми похилого віку та малозабезпеченими людьми;
  • роботу з людьми різних груп ризику, (центри служіння милосердя в місцях позбавлення волі, в лікарнях, хоспісах, будинках для людей похилого віку);
  • допомогу постраждалим від війни, стихійних лих та епідемій, особам, які страждають на ПТСР.

1.3. Заснування нових громад

Церква Божа – це спільнота обраних, освячених і збережених Богом людей (1 Пет. 2: 7) «збудована на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос» (Еф. 2:20). Успіх творення Помісної Церкви і духовного зростання її членів перебуває в прямій залежності від постійного перебування в Слові і вірності вченню (1 Кор. 3: 9-13; 2 Тим. 4: 2). Це передбачає:

  • Розробку курсів внутрішньоцерковного душпастирства, наставництва та учнівства;
  • Турбота про духовне зростання кожного з парафіян;
  • Сприяння розкриттю талантів і дарів кожного парафіянина і спрямування їх на творення і зміцнення церкви;
  • Обмін дружніми візитами між парафіями.

Розділ 2. Життя церкви

Церква – єдина надія цього світу. Ми хочемо бачити, як люди, що стояли далеко від Бога, знаходять Христа, переживають внутрішнє преображення. Церковне життя і служіння церкви дають можливість «вдосконалюватись святим на діло служіння» заради виконання великої місії Церкви в цьому світі.

2.1. Духовна опіка чоловіків

2.2. Духовна опіка жінок

2.3. Духовна опіка молоді

2.4. Духовна опіка дітей

2.5. Християнська родина

2.6. Церковні хори

2.1. Духовна опіка чоловіків

Святе Письмо ясно показує нам Боже призначення чоловіка в родині, в церкві, в суспільстві. Слово Боже являє нам приклади справжніх чоловіків, які прагнули бути бажаними Богу.

Справжній чоловік повинен бути в Церкві Христовій, там, де перебуває його Господь і Спаситель. Церква покликана делікатно й авторитетно спрямувати його в життєвому русі. Для цього варто

  • у проповідях і бесідах озвучити ідею про необхідність «служіння чоловіків» – як стати справжнім чоловіком для Бога, в родині, в церкві, в суспільстві;
  • у кожній церкві проводити молитовне служіння в рамках програми «служіння для чоловіків» як один із важливих напрямків церковного життя;
  • провести бесіду із священиками про духовне зростання чоловіків у церкві, починаючи зі священнослужителів;
  • закликати тих, хто не байдужий до потреб чоловіків, до розробки стратегії розвитку внутрішньоцерковного служіння для чоловіків;
  • брати за приклади для наслідування образи біблійних чоловіків та святих;
  • молитися про духовне пробудження чоловіків;
  • виробити стратегію духовного формування молодого покоління за євангельським принципом: діти, юнаки, батьки;
  • створити спеціяльні медіяресурси і публікувати матеріяли для чоловічого служіння.

2.2. Духовна опіка жінок

Служіння жінок в церкві має відбуватися відповідно до їх призначення (1 Тим. 5:10), особливостей їхнього  таланту і бути спрямоване на розширення Царства Божого на землі. Бог відвів жінці особливу роль матері (Бут. 3:20) і творця родинного вогнища (Пр. 14: 1). Тому заміжня жінка покликана, перш за все, дбати про те, щоб бути богоугодною дружиною і матір’ю.

Рекомендуються такі форми служіння для жінок:

  • молитовне служіння сестер в церквах. Створення молитовних груп «Мами в молитві»;
  • вивчення Слова Божого для духовного зростання;
  • опанування навичок служіння в парафії та церковних установах;
  • проведення регулярних навчальних програм з питань виховання дітей, життя сім’ї та реалізації в суспільстві;
  • ведення сторінки жіночого служіння на єпархіяльному сайті;
  • служіння милосердя.

2.3. Духовна опіка молоді

Молоді люди мають якомога ширше залучатися до повноцінного церковного служіння, забезпечені пастирською допомогою і коректною опікою старших парафіян. Їхня творча присутність у єпархіяльному житті має здійснюватися в якомога ширших вимірах, зокрема:

  • створення єдиного простору молодіжного служіння з угкц та іншими церквами київської традиції;
  • формування власної структури молодіжного служіння в кожній парафії;
  • навчання молодіжних лідерів та забезпечення практичними ресурсами для служіння;
  • виховання місіонерського духу в молоді через духовний розвиток і молитовне життя;
  • місійні та паломницькі поїздки;
  • різноманітну просвітницьку діяльність;
  • активну участь молоді в служінні милосердя.

2.4. Духовна опіка дітей

Душпастирська опіка дітей є важливою частиною життя церкви. Якщо виховання дитини відбувається на підставі Слова Божого, то Дух Святий, сім’я і Церква допомагають формувати у неї християнський характер і мислення, вчать її духовного життя з раннього віку. З цією метою єпархіяльна спільнота має

  • провадити в кожній парафії недільну школу для дітей і підлітків;
  • залучати дітей і підлітків до церковного служіння у вівтарній дружині та інших
  • налагоджувати взаємодію священиків і катехитів, їхнє навчання, розробляти спільні проєкти;
  • вибудовувати систему підготовки та підвищення кваліфікації катехитів;
  • розвивати ресурсну базу для катехитів (видання книг, розробка навчальних програм, формаційних проєктів тощо).

2.5. Християнська родина

Важливою місією єпархії є поширення християнського розуміння шлюбу як постійного моногамного союзу одного чоловіка і однієї жінки. Відстоюючи інститут християнської родини, передбачається

  • розробляти і видавати друковані та електронні матеріяли про сім’ю як встановлену Богом спільноту;
  • створювати в церквах бібліотеки і відеотеки з матеріялами для сімейного читання і перегляду;
  • організувати служіння для вдів та самотніх людей, проводити для них тематичні спілкування і семінари, підбадьорювати їх і надихати на служіння іншим;
  • створити консультативні центри для підтримки християнських сімей, сприяння в розвитку культури сім’ї в суспільстві.

2.6. Церковні хори

Творець наділив людину даром співу, взірець якого даний через співця псалмів Давида. Через богослужбовий спів люди приходять до Бога і вчаться зберігати все те, що Він їм звелів. Києво-галицький церковний спів є істотним складником тяглости української помісної традиції.  Плекання співочої культури в парафіяльних громадах передбачає

  • виховання музичної культури у парафіян;
  • забезпечення елементарної музичної освіти в громаді;
  • спрямування дяків і реґентів до школи літургійного співу;
  • поширення нотних збірників, що відповідають помісній традиції літургійного співу.

Розділ 3. Освіта

Духовна освіта включає в себе учнівство, що передбачає організацію внутрішньоцерковного навчання основам віри для кожного парафіянина. Освіта на всіх рівнях має прокласти дорогу від людини земної до людини небесної.

3.1. Підготовка священнослужителів.

3.2. Навчання і учнівство.

3.3. Богословська освіта.

3.1 Підготовка священнослужителів

Духовний провід сучасними громадами вимагає від кожного священика високої компетентности в богословських науках і володіння елементарними засадами пастирської культури і психології. Наявність базової богословської освіти є лише основою для постійного навчання, праці над собою. Розвиток єпархії передбачає зростання покликань до священства й здобуття кандидатами повноцінної формації. Це визначає такі перспективи

  • реформування єпархіяльної духовної школи – Колеґії Патріярха Мстислава – через оновлення програм і розширення форм здобуття освіти;
  • зміцнення зв’язків із Київською Трьохсвятительською духовною семінарією і направлення до неї кандидатів на навчання з числа випускників середніх шкіл;
  • налагодження постійних контактів із Українським Католицьким Університетом; залучення випускників Колеґії Патріярха Мстислава зі ступенем бакалавра до маґістерських програм УКУ;
  • забезпечення постійного навчання священнослужителів, проведення спільних конференцій, круглих столів тощо;
  • допомогу священнослужителям навчально-методичними матеріялами через електронні мережі;
  • удосконалення процедури іспитів для кандидатів у священство, вироблення чітких критеріїв для кандидатів.

3.2. Навчання і учнівство

Духовне учнівство – це більше, ніж здобуття теоретичних знань. Бути учнем – означає докладати цілеспрямованих зусиль, аби розвивати дари Духа Святого і зростати в мудрості. Кожен парафіянин має відчувати себе улюбленим учнем у школі Святого Духа. Церковні громади покликані дати напрям у цьому постійному учнівстві:

  • готувати дорослих до прийняття таїнств хрещення і миропомазання, а дітей – до першої сповіді через катехизацію;
  • провадити навчання для молодих пар, що готуються прийняти таїнство шлюбу, та для хрещених батьків;
  • провадити в парафіях недільні школи для дітей і дорослих;
  • систематично організовувати при парафіях семінари, конференції, зустрічі на богословські теми, на теми суспільного служіння Церкви.

3.3. Богословська освіта

У центрі християнської освіти знаходиться пізнання Бога за допомогою вивчення Святого Письма та праць Отців Церкви. Метою богословської освіти є здобуття учнями духовної зрілости в Христі, їх підготовка до будь-якої праці. Для її досягнення виглядає доцільним

  • забезпечити систематичне навчання для кожного парафіянина;
  • стимулювати пошук юнаками й дівчатами свого покликання і свідоме простування за ним;
  • практикувати ігрові форми навчання, що заохочують до розвитку особистости;
  • проводити студентські, молодіжні освітніх конкурси, диспути, круглі столи богословського та світського характеру;
  • постійно вдосконалювати навчальні плани парафіяльних шкіл;
  • передбачати у відповідні дні (пророка Наума, Стрітення Господнє) молитву про єпархіяльні та парафіяльні навчальні заклади;
  • дбати про підвищення духовного й академічного рівня викладачів Колеґії Патріярха Мстислава й парафіяльних шкіл.

Розділ 4. ЗМІ і зовнішні церковні зв’язки

Українська Автокефальна Православна Церква становить невід’ємну частину українського суспільства і її історія тісно пов’язана з історією нашої країни. Нам слід навчитися будувати відносини як з окремими людьми, так і з різними інститутами суспільства. Ми самі, і ніхто інший, відповідальні за формування позитивної громадської думки про нас.

4.1. Зв’язки з громадськістю

4.2. Засоби масової інформації та видавнича діяльність

4.3. Харківсько-Полтавська єпархія та інші конфесії і юрисдикції

4.1. Зв’язки з громадськістю

Усвідомлюючи своє покликання до Христового царства, ми не повинні виключати себе із суспільства. Відмова від підтримки контактів з іншими людьми, з суспільством, в якому ми живемо, призводить до самоізоляції, відлюдництва, замкнености, зводить бар’єри нерозуміння з обох сторін. Добре поставлене представництво і наявність зв’язків з суспільством дозволяють формувати об’єктивне уявлення про православних християн, покращують взаєморозуміння між церквами і суспільством. Тому доречно

  • провести навчання священнослужителів принципам побудови зв’язків з суспільством (public relations);
  • брати участь у загальнонаціональних і реґіональних меморіяльних заходах (День незалежности, Свято Злуки, шевченківські свята, день української писемности та мови тощо);
  • створити якісні представницькі матеріяли й забезпечити ними парафії;
  • підтримувати партнерські стосунки з політичними партіями і громадськими організаціями, ідеологія яких не суперечить християнському суспільному вченню.

4.2. Засоби масової інформації та видавнича діяльність

Засоби масової інформації (ЗМІ) розраховані дозволяють донести всім народам Євангеліє через радіо, телебачення, Інтернет, друковані видання. Християнські ЗМІ здатні відігравати значну роль в досягненні єдности як у церквах, так і між церквами. Можна виділити такі пріоритети:

  • єпархіяльні медійні ресурси висвітлюють діяльність консисторії, єпархіяльних установ і надають інформаційний майданчик для парафіяльних новин;
  • парафії здійснюють власне інформаційне служіння через електронні ЗМІ (веб-сторінки, соціяльні мережі) та неодмінні інформаційні стенди біля храму;
  • консисторія має оперативно реаґувати на події, що відбуваються в суспільстві, через заяви, інтерв’ю, блоги;
  • найважливіші події в житті Вселенської та Помісної Церков заслуговують на окремі роз’яснення під час парафіяльних зустрічей;
  • священики або спеціяльно уповноважені парафіяни повинні підтримувати контакти з місцевими ЗМІ й забезпечувати надходження до них анонсів про важливі події парафіяльного життя;
  • Колеґія Патріярха Мстислава проводить курси і семінари для працівників місцевих ЗМІ;
  • формується й реґулярно оновлюється загальноєпархіяльний календар подій.

4.3. Харківсько-Полтавська єпархія та інші конфесії і юрисдикції

Харківсько-Полтавська єпархія має добру традицію коректних стосунків із іншими конфесіями. Ця традиція потребує розвитку й збагачення, що може виявлятися в різних формах:

  • розвиткові участи в діяльності Українського Біблійного Товариства;
  • діяльній підтримці правозахисних рухів та акцій на захист свободи совісти;
  • міжконфесійному діялозі в сфері захисту прав людини, соціяльній сфері та інших напрямках без припускання компромісів у питаннях віри;
  • в реґіонах, де створюються Ради Церков і міжрелігійні комісії, участі у їхній діяльності;
  • проведенні не менш як раз на рік загальноєпархіяльних круглих столів і семінарів з проблем міжрелігійних стосунків;
  • організації в парафіяльних громадах щорічних зустрічей із представниками інших релігійних визнань;
  • участі в щорічному «тижні молитов за єдність християн» (20-27 січня).

Розділ 5. Адміністративно-матеріяльне забезпечення

Громади Харківсько-Полтавської єпархії ніколи не були ізольованими одна від одної, вони являють приклад духовної єдности і співпраці, беручи участь в потребах одна одної. В єдності кожної громади і згуртованості всіх церков в єпархії закладена наша сила, бо єдність – це частина Божого задуму щодо розвитку Церкви. Тому ми об’єднуємо свої зусилля для мудрого розпорядження ресурсами, довіреними нам Богом так, щоб зробити служіння Церкви якомога ефективнішим.

5.1. Адміністративно-правове забезпечення

5.2. Інформаційно-аналітичний центр

5.3. Фінансово-матеріяльне забезпечення

5.4. Церковне мистецтво

5.1 Адміністративно-правове забезпечення

Будь-яка діяльність церковної громади вимагає вдумливої підготовки для забезпечення її успішної реалізації. Це обумовлює необхідність

  • ввести в практику мінімально необхідний документообіг: внутрішньоцерковний статут, книги хрещень, вінчань і похоронів, рішення загальних зборів, штатний розклад, річні та щоквартальні плани заходів і церковних свят, бюджету, облікових фінансових документів і звітів ревізійної комісії;
  • зберігати реєстраційні документи і контролювати дотримання юридичних вимог до них, а також до документів, які ґарантують права на власність громади, і своєчасно здійснювати документообіг;
  • забезпечити зберігання електронних копій усіх парафіяльних документів на одному надійному носії у систематизованому вигляді;
  • щорічно надавати список парафіяльної управи та парафіяльний реєстр до консисторії для затвердження єпископом.

5.2 Інформаційно-аналітичний центр

Інформаційно-аналітичний центр – група священиків і мирян, що виконує наступні основні функції:

  • забезпечення консисторії та громади актуальним і різнобічним інформаційно-аналітичним матеріялом (ІАМ);
  • моніторинґ (відстеження) інформаційного простору, що відображає стан і життєдіяльність Церкви і найбільш важливі особливості життя зовнішнього світу;
  • вироблення практичних рекомендацій для прийняття компетентних рішень на всіх рівнях єпархії.

Консисторія, єпархіяльні установи і парафіяльні громади мають своєчасно забезпечуватися актуальним і якісним інформаційно-аналітичним матеріялом з питань внутрішнього життя Церкви і зовнішнього світу, що дозволяє добре орієнтуватися в інформаційному просторі, приймати компетентні рішення і плідно виконувати Божу волю при максимально ефективному спільному використанні ресурсів. Для цього варто

  • розробити схему інформаційного обміну ;
  • провести первинне навчання священиків з вивчення основ культури користування інформаційно-аналітичним матеріялом й інформаційним простором;
  • створити групу зі системного збору і обробки інформації;
  • створити систему з надання консультаційної допомоги в використанні інформаційно-аналітичного матеріялу.

5.3 Фінансово-матеріяльне забезпечення

Кожен парафіянин усвідомлює важливість і значимість матеріяльного служіння, тому добровільно жертвує кошти на справу служіння церкви, виходячи зі своїх доходів. Кожна парафія відповідально і з постійністю бере участь у формуванні бюджету  єпархії. Консисторія уповноважується

  • постійно забезпечувати необхідну прозорість і своєчасну звітність з формування і витрачання бюджетів усіх рівнів;
  • покласти відповідальність (закріпивши в статутах) за своєчасний збір коштів, їх перерахування, витрачання та звітність на настоятелів парафій.

5.4. Церковне мистецтво

Розвиток Харківсько-Полтавської єпархії передбачає перехід від тимчасових приміщень для богослужінь до будівництва нових храмових споруд, зведених і оснащених відповідно до української церковної традиції та з врахуванням сучасних технологій і мистецьких запитів парафіян. Гармонія традиції і сучасности, обрядової мотивованости й ужиткової функціональности вимагає спільної праці над формуванням оптимального типу церковної споруди та її інтер’єру. З цією метою необхідно

  • створити єпархіяльну художню раду з залученням священнослужителів, мирян і профільних фахівців;
  • розробити типові багатофункціональні проєкти церковних будівель різної місткости з необхідною кількістю приміщень богослужбового, адміністративного, навчального призначення;
  • забезпечувати церкви консультативною та методичною допомогою зі всього спектру питань, пов’язаних із проєктуванням, будівництвом і експлуатацією храмів у сучасних умовах.
(Переглянуто 162 разів, 1 переглядів сьогодні)