Табір "Християнське лідерство 2013"

Для багатьох ця тема так і залишилася незбагненною і неосяжною. Проте на цьому наголошував отець Станіслав, настоятель храму у с. Соколові Зміївського району. Отець Станіслав Аштраф’ян стверджував, що тут місце “намолене”, і що тут справді відбуваються позитивні зміни з людьми. Там дійсно ставалися дивні речі з людьми. Та молодь, що через лінощі не потрапила до цього табору хай тепер обкушує собі лікті. Нам чотирьом пощастило.Декому з сучасних людей важко собі уявити, як можна молитися цілий день. Мені, якщо чесно,  було з самого початку теж не дуже цікаво провести цілу добу виключно в церкві, виключно за молитвою(на щастя, все пройшло за іншим сценарієм).Табір планувалося робити вишколом у громадському та релігійному напрямках. Задля цього я зробив декілька сценаріїв, за якими мали би проходити тренінги, мав розподілятися час молоді. Проте Господь розпорядився нашим часом інакше. І це тішить!

Певно, ніхто так ще не проводив табір, як ми. Адже пройти добове коло богослужінь доводиться не на кожному молодіжному, хай навіть християнському, таборі. Більшість вважає табори якимось викликом, завдяки якому можна чомусь навчитися, чогось досягти. І мало хто уявляє цим викликом саме молитву. Я планував навчити молодь чомусь суспільно корисному, але мені самому довелося вчитися. Я навчився читати молитви. І всі інші навчилися їх читати.

Ритм, який створює читання дуже відчутно відбивається всередині організму. Саме голос виступає тим музичним інструментом, який вводить у певний підвищений стан. Коли слухаєш такі читаня на службах – не так відчуваєш текст, як тоді, коли ти сам його читаєш уголос. Я дуже добре розумів зміст текстів, відчував ці слова. Відтак, цей ритм переносить тебе у інший вимір. Усі навколишні справи і звуки відходять на другий план. Це, певно, можна якимось чином порівняти із танцем дервішей.

Почалося коло богослужінь десь годині о 16-й, після смачного обіду з супу і шашликів. Отець Станіслав, після денного сну люб’язно розпочав з нами цю молитовну суботу, яку він проводить кожного місяця. Якщо б на такі суботи звозити людей з Харкова і навколишніх сіл, то, упевнений, с. Соколове, стало би місцем паломництва багатьох.

Після кожного богослужіння йшла невелика перерва. Якщо чесно, їсти не дуже хотілося. чи то через спеку, чи то через якесь натхнення. Але все ж таки, десь годинці о 21-й ми повечеряли. Найцікавішими виявилися повечір’я і полуношниця. Особливо, коли вже настала ніч, і ми читали без електричного світла  – лише при свічках.

Спати лягали після 23-ї.

Навіть не пригадаю, коли саме ми лягли. Тільки пам’ятаю, що перед сном вирішив помитися. На мене світило світло фар, я мився водою набраною з криниці. Вона  була доволі прохолодна, але цього не помічалося. Я омив плечі і руки, і в світлі, що світило ззаду я побачив, як з плечей моїх піднімалася пара. Це було надзвичайне відчуття. А на ґанку, вже перед сном, коли я вийшов вдихнути чистого повітря наді мною літали кажани. У місті вони не так низько літають. тут же вони пролітали майже над головою. Ще увечері йшов дощ, і повилізала сила-силенна равликів, таких красивих і великих, що я таких давно не бачив.

Помолившись перед сном, ми пішли спати.

Прокидатися довелося дуже рано, о 5:30. Аби прийти до тями і встигнути о 6:00 зробити перший виголос, довелося себе трохи пересилити. Усі ми спали по-різному. Хто міцніше, хто чутливіше. Я прокинувся о 5-й ранку. Далі так і не заснув.

Близько 8:30 почали сходитися місцеві жителі до Літургії. Молоді серед них було дуже мало. Хоча не можу сказати, що її не було зовсім. Дуже приязні люди. Відкрити і щирі, як і більшість українців. Після Божественної літургії ми пішли пити чай з парафіянами. Звісно, що під час чаювання були обговорення цікавих тем, дискусії, радісні прощання.

Після 6-го часу, ми попрощалися з отцем Станіславом, і вирушили додому.

P.S. Якщо хтось справді хоче пережити незабутній досвід спілкування з Богом через молитву – щиро запрошую до с. Соколове, до приязного і гостинного отця Станіслава. 
P.P.S. Незабутні враження і трансцендентний стан гарантовано!

Автор: Євген Журер.
(Переглянуто 23 разів, 1 переглядів сьогодні)