В’ячеслав Труш

14 серпня 2013 р., у день Винесення Животворчого Хреста Господнього, по завершенні Божественної Літургії в Свято-Дмитрівській церкві м. Харкова відбулася урочиста академія з нагоди відзначення 1025–ї річниці хрещення Київської Руси.

Архієпископ Ігор (Ісіченко) у доповіді «Хрещення Руси-України в давньоруських літописах» розповів, як впливали перекази і легенди про хрещення, починаючи від сюжету про подорож апостола Андрія Первозваного в українські землі, на формування національної релігійної свідомости. Він зупинився, зокрема, на представленні князів Аскольда і Діра християнами в літописі «Повість временних літ», нагадав про гіпотезу, що над могилою князя Аскольда був споруджений храм на честь небесного покровителя князя, котрий у хрещенні змінив своє ім’я на грецьке. Тому церква називається Свято-Миколаївська, а св. Миколай у серцях українців має особливу повагу. Також владика охарактеризував розповідь у «Повісті…» про прийняття княгинею Ольгою християнської віри, звернувши увагу на розбіжності між літописною версією сюжету й аналогічною розповіддю візантійських джерел. Нарешті, торкаючись оповіді в Початковому літописі про вибір Христової віри князем Володимиром, владика пояснив, чому саме за київською традицією хрещення Руси відзначається 1 серпня, у день початку Успенського посту.

Історик В’ячеслав Труш у доповіді «Особливості сприйняття хрещення Київської Русі» відзначив, що святкування хрещення Київської Русі Володимиром – це подія, що мала б бути швидше не помпезним видовищем, а приводом замислитися над вибором, який зробив князь Володимир і який робить кожний сам для себе. Тобто в першу чергу це потреба зупинитись і озирнутись на своє життя і життя свого народу. Доповідач підкреслив, що постать князя Володимира – це приклад усім нам, як потрібно сприймати дійсність, часто помиляючись, але роблячи свідомий вибір.

Ольга Різниченко, титар Свято-Дмитрівської парафії м. Харкова, в огляді статей різних інтернет-сайтів, які висвітлювали подію 1025-ліття Володимирового хрещення, підкреслила, що аналітики були однодумні в оцінці свята: воно не стосувалось ані Христової віри, ані Церкви, натомість використовувалося для піару політичних, світських і церковних верхів Росії та України. Політичні еліти використали ювілей, щоби продемонструвати власні амбіції і претензії на рівні міждержавних та міжконфесійних стосунків. На завершення виступу були наведені слова з послання Вселенського Патріярха Варфоломея до українського народу від 26 липня 2013 р. про те, що Вселенський Патріярхат вірить у майбутнє Української Церкви і використовує доступні методи, спрямовані на подолання розбіжностей між її поділеними частинами шляхом любови й ведення діялогу. Тож, напевно, для християн, підсумувала огляд доповідачка, для вирішення проблем ніякі інші засоби, крім євангельських, не діють. І чим швидше б це зрозуміли політики державних і церковних інститутів, тим скоріше б Господь прийшов нам на допомогу, як «Дорога, Правда і Життя».

(Переглянуто 17 разів, 1 переглядів сьогодні)