2015-05-14 20-03-11-0060-114 травня 2015 р. в Київському міському будинку вчителя пройшла урочиста академія, присвячена 95-річчю від дня народження Ярослави Стецько. Академія відкрилася великоднім тропарем і благословенням представників трьох Церков: УГКЦ (єпископ Йосиф Мілян), УПЦ-КП (прот. Віталій Клос) та УАПЦ (архиєпископ Ігор Ісіченко). Владика Ігор нагадав про шанобливі й водночас теплі, родинні стосунки греко-католички Ярослави Стецько з УАПЦ та УПЦ-КП, про неодмінні відвідини Свято-Дмитрівського храму при приїзді до Харкова. В цьому Ярослава Стецько може бути взірцем творення церковної єдности власним духовним досвідом, котрим вона щедро ділилася з оточенням. В харківському храмі завжди молилися й молитимуться за вічний спокій її душі. Пролунав гімн ОУН «Зродились ми великої години». Присутні прослухали доповідь голови Конґресу Українських Націоналістів Степана Брацюня, в якій було окреслено віхи життєвого шляху Ярослави Стецько та її роль у боротьбі за національне визволення. На академії виступили представники ОУН (революційної), ОУН (мельниківців), Братства ветеранів ОУН-УПА. Стоячи, оплесками зустріли присутні сина головнокомандувача УПА Юрія Шухевича. Виступали представники різних патріотичних партій і громадських організацій, народні депутати. Пролунали пісні і інтструментальні твори у виконанні київських митців, серед яких парафіяни УАПЦ Тарас Компаніченко та народний артист України Олесь Харченко. У коридорах будинку вчителя була розгорнута виставка матеріялів, що представляли біографію та досвід політичної боротьби Ярослави Стецько. Виставку підготувала титар Свято-Дмитрівської парафії м. Харкова Ольга Різниченко.

Ось що розповідає про Ярославу Стецько Ольга Різниченко:

«Партію Конгрес Українських Націоналістів було створено за ініціативою Організації Українських Націоналістів (революційної). І нею від початку з жовтня 1992 р.) і до відходу у Вічність 2003 р. беззмінно керувала сама пані Слава.

Вона повернулась в Україну після сорока семи років еміграції у червні 1991 року. Там Ярослава Стецько очолювала Антибільшовицький Блок Народів з 1986 року і з 1991-го Організацію Українських Націоналістів. Її приїзд в Україну у червні 1991 року був приурочений до відзначення 50-ї річниці Акту відновлення Української Державності.

Як і побратими п. Слави, провідники ОУН Степан Бандера, Степан Ленкавський, Ярослав Стецько, вона вважала, що справжнім державником, який був би здатен очолити Українську державу, міг бути лише український націоналіст. Бо для українського націоналіста не гроші і посади, а Бог і Україна є метою життя.

19 березня 1997 року під час прийняття присяги народного депутата у Верховній Раді України Слава Стецько зазначила:”Я ніколи не думала над тим, ким я буду в Українській державі, але свято вірила в майбутність українського народу, вірила, що він буде вільний, бо ж стільки мільйонів загинуло в боротьбі за його волю! Я вірила в Божу справедливість.
Я вдячна виборцям, що обрали мене народним депутатом, але я свідома того, що не моя скромна особа перемогла на виборах: це перемогли Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько, тисячі незнаних бійців ОУН-УПА, перемогли ідеї українського націоналізму. […] Я вірю, що український народ стане господарем на своїй землі. Я вірю в силу українського націоналізму, я вірю в Українську Націю!»

Слава Стецько народилась і була вихована у християнській родині. Кожен день розпочинала з молитви і щонеділі відвідувала храм Божий. До Бога ставилася з великою любов’ю і з великим почуттям відданости. І через те, що була справжньою християнкою – до людей ставилася як до братів і сестер. Божа харизма завжди захищала її лідерство від бундючності і пихатості, притаманних зазвичай українським політикам.

Виходячи з того, що модель держави в концепції ОУН базується на засадах християнських і національних цінностей, церковний чинник був завжди у полі зору бандерівців. Перебуваючи в еміграції разом із своїм чоловіком Ярославом Стецьком вони часто відвідували Патріярха УГКЦ Йосипа Сліпого, не раз бували в С. Бавнд-Бруку на зустрічах з Патріярхом УАПЦ Мстиславом. І по приїзді в Україну п. Слава не порушувала традиції зв’язків з обома Церквами Київської традиції. Хрещена у греко-католицькій конфесії, п. Слава зазвичай відвідувала Службу Божу і у храмах УАПЦ. Коли архієпископ Харківський і Полтавський Ігор бував у Києві, завжди запрошувала його благословляти роботу Головного Проводу Конгресу і приїжджала до нього у Патріярхію до Михайлівського монастиря. Щоразу, приїжджаючи до Харкова, починала свої візитації із відвідин Свято-Дмитрівського храму. Із постанням Конгресу Українських Націоналістів Харківське Крайове Братство апостола Андрія Первозванного УАПЦ мало в ньому асоційоване членство.

Для нас, харківських братчиків і парафіян Свято-Дмитрівської церкви, пані Слава завжди залишатиметься взірцем християнського виховання, безмежної любови до України, високого інтелекту і символом націоналістичної ідеї доби Визвольних Змагань 1940-х років».

Фоторепортаж про урочисту академію вміщено за адресою: https://plus.google.com/photos/114248405139296196234/albums/6149497034396680113

(Переглянуто 35 разів, 1 переглядів сьогодні)