Його Ексцеленції Павлові ГОНЧАРУКУ,

Єпископу-ординарію Харківсько-Запорізької дієцезії

Ваша Ексцеленціє, Преосвященний Владико!

Харків, що стає відтепер Вашим кафедральним містом, як і інші слобожанські поселення, виник у драматичну епоху, коли тисячі українців були вимушені шукати нову батьківщину на сході, на незайманих землях колишнього Дикого Поля. Гіркий досвід пережитої кривди зробив наших предків чуйними до несправедливости, обережними в стосунках із чужинцями, наполегливими в захисті власної свободи. Недарма ж бо свої поселення вони називали «слободами» – від слова «свобода». А наш незабутній «старчик» Григорій Сковорода і у воплоченні Слова Божого добачав антропологічний вимір промислительної дії Творця, Котрий «дух свободи внутрь нас родить».

Бажаю Вам відчути й примножити цей у природі своїй глибоко євангельський дух слобожанської свободи.

Світ очікує від нас, християн, правди, щирости, прикладу родинної злагоди й справжньої жертовної любови. Очікує справжности в усьому – це бо стає все важливішим у світі імітацій і симулякрів.

Щиро зичу Вам, продовжуючи традиції своїх чудових попередників на харківській кафедрі, освітлювати своєю присутністю довколишній простір у творчій співдії з братами в апостольському служінні. На початку архиєрейської літургії візантійського обряду до предстоятеля звертають слова з Нагірної проповіді Спасителя: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5:16). Хай ці слова завжди лунають у Вашому доброму архипастирському серці й відлунюють у всіх Ваших вчинках – вчинках духовного лідера римсько-католицької спільноти, якого ми з братньою любов’ю приймаємо нині до нашої слобожанської християнської родини.

Είς πολλά έτη, δέσποτα!

† Ігор, архиєпископ Харківський і Полтавський

Харків, 14 лютого 2020 р.

(Переглянуто 107 разів, 1 переглядів сьогодні)