25 років тому, 8 листопада 1992 р., в день пам’яти великомученика Димитрія Солунського о. Віталій Зубак відправив першу у своєму житті Службу Божу у Свято-Дмитрівській церкві. 2-06Вперше після 21 грудня 1929 року, коли Всеукраїнським Виконавчим Комітетом було винесене рішення про закриття церкви   і передачу її під клуб «Автодор».
1-0_22f79_8d1739fb_origПро те, що колись на початку ХХ століття Свято-Дмитрівську церкву називали найкрасивішим і найвеличнішим храмом Харкова, у 1992 році не нагадувало нічого. Хіба незвичайна стіна зі східного боку кінотеатру «Спорт» у формі апсиди.
3-03-IMGP2772З середини ж це було занедбане і брудне приміщення. Півморок… Екран на місці теперішнього іконостасу. Облізлі стіни і стільці, які розвалювались, з купою сміття на задніх сидіннях. «Мерзота запустіння», як точно схарактеризував побачене 25 років тому о.Віталій, порівнявши її із стародавнім Єрусалимським храмом, сплюндрованим загарбниками. «І саме ця «мерзота запустіння», – зазначив владика Ігор у проповіді, – відображає стан людських душ, з якими вийшли наші люди із 70-літнього рабства комунізму, підступного рабства, яке роз’їдало душу зсередини, навчало подвійності сумління і відучувало нас бути самими собою».
4-13-IMGP6073Що ж означало для нас відновлення церкви? Треба було, перебуваючи із Христом, повертатися до самих себе, змінюватися духовно. Відстоювати євангельські вартості, попри безліч спокусливих пропозицій пристосуватися й обслуговувати владу. Часто траплялося за ці 25 років, що Свято-Дмитрівська парафія залишалася в ізоляції. Влада, її бізнес-структури, «братні» провладні конфесії докладали зусилля, щоб нас позбавити храму, залякати, розпорошити. Для них ми були «більмом в оці»: церква із пам’яттю про Христове: «Царство моє не від світу цього». Церква, яка усвідомлює свою ідентичність на ґрунті Київської традиції. Церква, яка вшановує пам’ять героїв, які століттями виборювали національну свободу і гідність українців.
Зрозуміло, що не всі витримували випробування: переходили то в одну юрисдикцію, то в іншу.
5-21б 6-21кАле не о.Віталій Зубак, який у найкритичніші моменти залишався вірним присязі. Пам’ятаючи: «Хто витримає до кінця – той спасеться».
8-DSC_00471-DSCN8074В чому ж місія нашої Свято-Дмитрівської парафії і о.Віталія у Харкові? За словами владики Ігоря, в тому, «щоби бути собою, бути на місці, бути завжди притулком для тих, хто страждає, потерпає, хто шукає надійного ґрунту під ногами, якого часто бракує нам у житті». Її місія – «Прямувати до Христа. До зустрічі з Ним. Прямувати через нові і нові випробування цього життя. І бути подобою Христа у світі – взірцем послуху і смирення, а водночас взірцем мужности у проголошенні євангельської правди світу, тієї єдиної правди, яка не піддається ніяким деформаціям і яка завжди перемагає».
08.11.2017 р.
Ольга Різниченко,
титар Свято-Дмитрівського храму УАПЦ.
(Переглянуто 55 разів, 1 переглядів сьогодні)