Він був з тих, хто не боявся, хто вмів речі називати своїми іменами, хто писав не те, що прийнято, а те що справді важливо, вмів зберегти і відповісти з гідністю. Він мав силу «прямо стояння». Його не зламала тоталітарна совєтська Система, але і сама  Система зламалась силою Духу таких незламних особистостей, як Сверстюк.  У статті «Котляревський сміється» він відзначив: «Щоб бути зачинателем нової української літератури – мало самого таланту: треба мати український хребет. Той хребет, який крізь усі лихоліття й катастрофи знову й знову випрямляється і утверджує вільне людське право – бути собою».

Сьогодні у Свято-Дмитрівській церкві відбулася зустріч, присвячена 90-літтю Є.О.Сверстюка. Спогадами поділився владика Ігор. Ще з юності у радянські часи слухав по радіо «Свобода» есеї Є Сверстюка. На початку 90-х у часи відродження УАПЦ  твердою була позиція Євгена Олександровича у захисті української автокефалії проти намагань її знищити вчорашньою компартноменклатурою і зверхниками РПЦ-УПЦ-КП. Він вірив у чисту Церкву Христову, що Її неможливо знищити ніякими політичними іграми і корупційними скандалами, бо вона є серцевиною Життя.

Коротку лекцію-презентацію провела про Є.Сверстюка і його товариство шістдесятників Тетяна Пилипчук. Парафіяни Олександр Морковин і Марія Ляхова читали поезії Є.Сверстюка. А гостя з Києва Олена Голуб виконала співані поезії на слова Є.Сверстюка, В.Стуса та Ірини Жиленко. Вона так гарно співала –  розчулила всіх, хто був. А з екрана Євген Олександрович своєю незрівнянно доброю посмішкою ніби пригортав нас усіх в обійми.

09.12.2018

Ольга Різниченко,

титар Свято-Дмитрівської церкви УАПЦ

 

(Переглянуто 30 разів, 1 переглядів сьогодні)